Допитливому бджоляреві, який знаходиться в постійному пошуку і любить експерименти, часто хочеться спробувати щось нове, у перспективі щось більш технологічне, зручніше. Стосуватись це може будь-чого у бджільництві, в тому числі і вибору матеріалу, з якого виготовлений вулик.
Переважна більшість бджолярів тримає бджіл у дерев’яних вуликах. Цей матеріал їх повністю влаштовує - він звичний, дешевий, має низку переваг. Його природність, екологічність і те, що він до вподоби бджолам, не викликає сумнівів. Але ж технологічна революція останніх десятиліть пропонує нові матеріали, які, за заявками виробників, мають низку дуже суттєвих переваг. Вони настільки привабливі, що мимоволі замислишся, а чому б не придивитися уважніше, не спробувати… Йдеться про вулики, виготовлені з пінополістиролу (ППС) та пінополіуретану (ППУ).
ПЛАСТИКОВІ ВУЛИКИ – ЩО ЦЕ?
Не будемо говорити про формули та відмінності технології виробництва, зазначимо лише, що ППС і ППУ це близькі «родичі», вони дуже схожі між собою, і людині, яка не мала з ними справи, важко їх розрізнити.
ППС більш м’який матеріал. Звідси й деякі складності експлуатації, адже він вимагає більшої обережності у користуванні. Від ударів та надмірних зусиль під час роботи стамескою на ньому можуть залишатися незначні вм’ятини та пошкодження. Але вони зазвичай незначні та особливої шкоди функціоналу не завдають.
Пінополістирол також має особливість давати незначну усадку у процесі експлуатації. Наприклад, якщо через рік-два до вашого 12- рамкового корпусу не увійде 12 рамка - не дивуйтеся, така особливість. «Усихає» вулик протягом максимум 2 сезонів, далі цей процес припиняється. Вулики з пінополістиролу більш схильні до впливу негативних атмосферних факторів (особливо ультрафіолету), тому, щоб продовжити термін служби, їх бажано пофарбувати в перший же рік експлуатації. Робити це краще фасадною водоемульсійною латексною фарбою. Також підійде ПФ-115, акрилові фасадні фарби.
Вулики з пінополіуретану позбавлені більшої частини недоліків пінополістиролових виробів. Вони більш міцні, не дають усадку, менш схильні до атмосферного впливу (їх можна не фарбувати). З недоліків – вони дорожчі за ППС вулики. Тому, якщо ви просто хочете оцінити пластикові вулики, у вас стаціонарна пасіка, ви звикли поводитися з вуликами акуратно і не хочете переплачувати, то пінополістиролові вулики вам цілком підійдуть.
А ЧИМ ЖЕ ВОНИ ДОБРІ?
Тепер, про позитивні властивості цих вуликів та їх головні відмінності від дерев’яних, які я можу виділити, ґрунтуючись на особистому досвіді.
- Насамперед, вони відчутно легші. Це важливо, особливо коли пасіка у вас велика або росте (а ви не молодієте), вам доводиться часто їх переносити при кочівлі або ви оперуєте при роботі корпусами. Упевнений, що ваша спина неодноразово скаже вам спасибі за ваш вибір.
- Вони значно тепліші. Виробники люблять наголошувати, що ППС та ППУ в 5 разів тепліші за дерево. У це віритися легко, а весняний бурхливий розвиток сімей (особливо слабких) демонструє це дуже наочно. Мені подобається, що у пластикових вуликах температура більш стабільна, ніж у дерев’яних, особливо тонкостінних. Це важливо взимку – клубу виділяється більше часу, щоб пристосуватися до різкої зміни температури. Влітку ж менша різниця температур між спекотним полуднем і прохолодою вночі, що теж йде бджолам на користь.
- Термін служби пластикових вуликів (особливо ППУ) більший, ніж у дерев’яних. Він не гниє, в ньому не живуть різні організми, що руйнують матеріал. Виробник дає гарантію на 50 років. Перевірити цю цифру поки що нікому не вдалося (перші вироби з пінополістиролу з’явилися в Німеччині в 1951 році, а перші вулики значно пізніше), але, судячи з того, як мало вони змінилися за ті п’ять років, що я їх икористовую, ця цифра цілком реальна.
- Вулики легко чистяться, миються, дезінфікуються. В них значно рідше заводяться різні комахи, що турбують бджіл. Грибки, якщо іноді і з’являються по кутках вулика, не «укорінюються» так міцно як у деревині та з ними легше боротися. Іноді досить просто видалити їх ганчіркою змоченою в дезрозчині. На стінах пластикових вуликів прополісу значно менше. Гладка поверхня корпусів, менша кількість щілин від стиків дощок сприяє цьому. Одні цю обставину сприймають як плюс, а я - як мінус. Вважаю, що захисний прополісовий шар має важливе антимікробне значення. Тому гладкі внутрішні стінки злегка дряпаю наждачним папером. У цьому випадку бджоли полірують їх прополісом – санітарний мікроклімат гнізда покращується. Прибирати надлишки прополісу у фальцях корпусів необхідно з обережностью, щоб не пошкодити їх. Хоча це стосується лише вуликів із ППС.
- Сучасні пластикові вулики та нуклеуси оснащені найрізноманітнішими цікавими конструктивними фішками. Дах і дно рясніють різними вкладишами, засувками, годівницями, які дозволяють ефективно регулювати вентиляцію та спростити і прискорити виконання багатьох операцій. Працюючи з цими вуликами, часто ловиш себе на думці, що хочеться подякувати конструкторам і виробникам за продуманість виробу і увагу до дрібниць, які роблять роботу з пластиковими вуликами комфортною.
- І нарешті, як для мене, пластикові вулики мають привабливіший зовнішній вигляд. Виробники найчастіше виявляють дизайнерський креатив і пасіка з такими вуликами виглядає більш ефектною і сучасною. Хоча, люди з консервативними естетичними уподобаннями зі мною можуть і не погодитися…
РОЗВІЮВАННЯ ДЕЯКИХ МІФІВ
Якщо говорити про недоліки, то я їх не бачу. Можливо, деякі пасічники (особливо хто не працював з ППС та ППУ вуликами) розкажуть вам про них більше. Але, впевнений, вони виявляться або незначними або помилковими.
- Найчастіше говорять про «не екологічність». Мовляв, при нагріванні на сонці виділяється стирол та інша хімія, яка шкідливо впливає на бджіл і бруднить медопродукти. Виробники багато зусиль витратили, аби розвінчати цей міф. Є низка серйозних досліджень, які доводять, що це не так. Вулики з ППС та ППУ абсолютно безпечні в цьому відношенні. У Європі, яка, як відомо, приділяє велику увагу екологічності, ППУ вулики набули широкого поширення, і кількість їх зростає.
- Є упередження, що «пластикове оточення», як не властиве бджолам, пригнічує комах. На це можу сказати – не помічав. А судячи з бурхливого росту бджолосімей навесні, хороших медозборів, швидше навпаки.
- Можна чути застереження – пластик не «дихає», волога погано виходить із гнізда, звідси погана зимівля, вогкість, грибок та інші неприємності. Це не так. У сучасних пластикових вуликах настільки добре продумана система вентиляції, що проблем із вогкістю не виникає. Головне, навчитися нехитрим прийомам її регулювання. Складнощі можуть виникнути тільки на самому початку, поки ви не навчитеся керуватися інструментом, яким, по суті, є будь-який вулик.
- Бджоли гризуть ППС вулики. Це може бути, якщо вулики «самопальні» і ви використовували пінополістирол щільністю менше 120 кг/м 3 . Якщо щільність 135 кг/м 3 і вище, він бджолам «не по зубах». Як і мишам, які, до того ж, не терплять цей матеріал через його гіркий смак.
- Існує думка, що такі вулики неміцні, легко ламаються при падінні. ППУ вулики не поступаються за міцністю дерев’яним, а ППС, якщо і поступаються, то не несуттєво. Розколоти пластиковий вулик, навіть спеціально із силою кидаючи його на землю, буде непросто. Тому удари, падіння при кочівлі ніякої шкоди вуликам зазвичай не несуть, міцності вистачає. Якщо ж ваша пасіка стаціонарна, вам взагалі нема про що турбуватися.
- До недоліків відносять легкий дах, який часто зриває вітром. Так і є. Саме тому так часто можна бачити цеглу на пластикових вуликах. Це один із варіантів як просто вирішити цю проблему. Ще можна прикріпити до вулика прості замки, магніти, обв’язки. У будь-якому випадку проблема легко вирішується. А з огляду на те, як завзято працюють конструктори, думаю, що в найближчому майбутньому цей недолік буде усунено.
- Пластикові вулики дорогі. Так, вони дорожчі за дерев’яні. Особливо імпортні. Але, слід зазначити, що останніми роками вітчизняні виробники налагодили випуск ППС та ППУ на цілком гідному рівні, прицьому їхня ціна нижча. Сьогодні вибір пластикових вуликів та нуклеусів широкий, під будь-які завдання, на будь-який смак та гаманець. І головне, враховуючи більш тривалий термін служби, купувати такі вулики виявляється більш виправдано в економічному плані.
ПЕРСПЕКТИВИ
Враховуючи всі сильні сторони пластикових вуликів, я вбачаю, що їх на наших пасіках буде дедалі більше. Їх обов’язково візьмуть на озброєння як пасічники-професіонали, так і оцінять аматори. А поки що порада: купіть один-два вулики, спробуйте. Упевнений, на вас чекають лише приємні емоції.
