Стиль життя медоносної бджоли полягає в тому, що живе вона великими сім'ями у теплій та вологій атмосфері. Це є ідеальним середовищем для розмноження небезпечних патогенів. Як комахам вдається протистояти їм? Як зберігається здоров'я кожної окремої бджоли та всієї спільноти? Які фактори можуть зруйнувати імунітет та призвести до сумних наслідків?
Перший шлях боротьби з і інфекцією – видалення її з колонії. Наприклад, досить згадати один із найвідоміших фактів – бджоли вважають за краще вмирати поза вуликом. Це можна оцінити як альтруїстичний акт. Або як останню передсмертну послугу сім'ї, яка заощаджує її ресурси. Адже скільки б зусиль пішло у бджіл на винесення подалі від житла тисячі померлих сестер на день. Але головне – це ефективний механізм утилізації у санітарних цілях. Адже серед особин, що вирушили в останній політ, немало хворих членів колонії, які відчувають свою марність і небезпеку для інших членів сім'ї.
Відомо, що бджоли винятково охайні істоти. Вони не випорожнюються в гнізді, ретельно прибирають сміття різної природи, не терплять присутності інших істот. Адже це джерела можливої інфекції.
Бджоли взагалі можуть бути ідеальним прикладом принципу «чистота – запорука здоров'я». Особливо, якщо звернути увагу, як часто і як довго бджоли «полірують» язичком всі нутрощі вулика – від стін житла до комірок стільників. Роблячи це, вони змащують поверхні розчином слини, що містить невелику кількість перекису водню, який утворюється внаслідок розпаду глюкози під впливом ферменту глюкозооксидази. Особливо ретельно язичком-шваброю бджоли дезінфікують комірку стільника перед відкладанням туди яєчка маткою.
Навесні бджоли розмножуються дуже швидко. Вибуховий характер збільшення чисельності населення вулика часто призводить до витіснення деяких інфекційних захворювань. Наприклад, нозематоз. Швидкий відхід зимової бджоли забирає із собою основну частину носіїв цього патогену. Організм молодої бджоли, з великою швидкістю обмінних процесів у ньому і гарним харчуванням, не дає спорам ноземи закріпитися в кишечнику і шкідливо впливати на організм.
Терморегуляція також дозволяє бджолам контролювати деякі патогени, зокрема грибок Ascosphaera apis. Відомо, що спорам аскосферозу для проростання потрібна температура близько 30°C. Зазвичай температура у вулику бджолами підтримується на рівні 35-36ºС, і це не дає захворюванню проявити себе на повну міру. Саме тому перша рекомендація при виявленні аскосферозу - скоротити гніздо (щоб не було не обсиджених бджолами рамок) і добре його утеплити (щоб бджолам було легше тримати необхідну температуру).
Часто у боротьбі з хворобами бджолам допомагає зміна традиційної поведінки. Так, наприклад, відбувається у випадку з вірусом мішотчастого розплоду. Розвивається він у гортанних залозах дорослих бджіл і передається личинкам із кормом для них. Щоб зараження відбувалося меншою мірою, бджола, носій вірусу, приступає до годівлі личинок у більш ранньому віці і припиняє це робити набагато раніше, ніж бджоли, які не є носіями цієї зарази. Тим самим ступінь ураження розплоду зменшується.
Для зменшення ризику поширення інфекцій бджоли використовують так званий бар'єрний метод. Суть його полягає в тому, що льотна бджола та бджоли-приймальниці нектару (тобто комахи, які можуть бути заражені, тому що контактують з патогенами поза вуликом або більшою мірою ) знаходяться на периферії гнізда і рідко заходять у розплідну (найуразливішу) частину гнізда, де знаходиться матка, розплід та молоді бджоли.
Пилок, який щойно надійшов у гніздо, становить певну епідеміологічну небезпеку. Тому, щоб уникнути зараження, він складується на відстані від розплоду. Бджоли відразу починають насичувати його ферментами залоз внутрішньої секреції. Процеси, що виникають після цього, консервують цю білкову їжу, перетворюють її на продукт, придатний для тривалого зберігання. Процес ферментації (перетворення пилку на пергу) робить цю їжу більш легко засвоюваною для бджіл-годувальниць, які потім використовують її у приготуванні корму для личинок. А головне – безпечнішою з точки зору наявності хвороботворної мікрофлори, адже процес ферментації має і дезінфікуючий ефект.
Про прополіс знають усі пасічники. Оскільки бджоли збирають його протягом усього сезону та з різних рослин, його склад буває різний, але незмінно він складається з низки смол, бальзамів, ефірних та ароматичних олій. «Дика» сім'я, що живе в дуплі, покриває всі внутрішні стінки свого гнізда і навколо входу прополісом, постійно оновлює цей шар, таким чином вона утворює цілющу оболонку та забезпечує ефективний захист від шкідливих мікроорганізмів. Інше використання - покриття прополісом дрібних тварин (наприклад мишей), які, буває, гинуть у вулику та починають розкладатися. Бджоли - хороші майстри муміфікації, а прополіс – незамінний матеріал для цього.
Тому, пам'ятайте, чим більше прополісу на стінках вулика, на рамках і біля льотка, тим краще. Не зіскоблюйте його і тим більше не паліть паяльною лампою.
Науково доведено, що найпоширеніші шляхи проникнення збудників хвороб в організм бджоли – через хітиновий покрив та кишечник. І тут природа неабияк попрацювала над безпекою.
Хітин є першою лінією захисту організму комахи. Він непроникний для води та досить міцний, тому дуже ефективний. Якщо не пошкоджений, звичайно, наприклад, кліщем варроа.
Кишечник є сприятливим середовищем для різної мікрофлори, у тому числі хвороботворної. Там вона непогано почувається і мала б усі можливості для розвитку, якби не шар клітин епітелію якими вистелений кишечник бджоли. Він сильно обмежує проходження крізь нього мікроорганізмів. Цей епітелій, до речі, є структурою, на яку націлена нозема, яка ушкоджує його і робить вразливим для проходження деяких вірусів, а також впливає на вироблення ферментів і обмежує здатність бджіл перетравлювати пилок. Ще один бар'єр у кишечнику – перитрофічна мембрана, яка оточує харчову масу. Вона легко проникна для води та розчинів мінеральних сполук, але має властивості одностороннього фільтра для більших молекул.
Далі йде безпосередньо імунна система бджоли, описувати яку в межах цієї статті недоцільно, оскільки вона влаштована складно. Її забезпечують різні білки, ферменти, РНК та інші сполуки, що знаходяться в тілі бджоли і ведуть невпинну боротьбу з вірусами та іншими збудниками хвороб.
ЩО ПІДРИВАЄ ІМУНІТЕТ БДЖОЛИ?
Можна сказати, що бджоли мають досить складний і дуже ефективний механізм боротьби з патогенами. Незважаючи на це, деякі зовнішні фактори та стреси можуть підірвати його.
Насамперед, це недостатнє білкове харчування бджолиної сім'ї. Білок необхідний для виробництва антимікробних пептидів, ліпідів, ферментів та інших речовин, які стоять на сторожі імунітету. Тому порада: хочете, щоб ваші бджоли були здорові – допоможіть сім'ї створити достатні запаси перги.
Кліщ варроа іноді завдає просто смертельного удару бджолиній сім'ї. Через отвори в хітині, які робить кліщ, в тіло бджоли проникають різні віруси, які, якщо і не вбивають її, то значно скорочують її термін життя, до того ж така бджола служить джерелом небезпеки для інших. Висмоктуючи з бджоли жирові та білкові сполуки, кліщ тим самим завдає сильного удару по імунній системі бджоли, пригнічує деякі гени, що контролюють імунітет. Дуже сильно страждає від варроа також і розплід. Навіть дуже гарне харчування молодої бджоли після виходу з комірки, де паразитував кліщ, не може заповнити втрачений у період лялечки білок.
Дослідженнями доведено, що засмічення довкілля пестицидами та гербіцидами, а також промисловими відходами сильно знижують імунокомпетентність медоносних бджіл. Їм доводиться вдихати, вживати і стикатися з речовинами, що не властиві їх природі. Їхній організм та імунна система не готова до таких стресів. Особливо сильно комахам дістається від неонікотиноїдів. І хоча зараз у більшості країн світу вони заборонені, але мусить пройти час, поки ці сполуки розпадуться в навколишньому середовищі, також інколи їх застосовують нелегально. Та й інших потенційно шкідливих речовин на полях вистачає. До того ж із кожним роком її стає дедалі більше і їх дія на організм бджоли незрозуміла.
Таким чином доведено, що імунітет медоносних бджіл являє собою комплекс взаємопов'язаних процесів, що об'єднують як захист на рівні сім'ї, так і вроджену систему окремої бджоли. Різноманітні і комбіновані стреси, особливо викликані харчуванням і варроатозом можуть мати несприятливі наслідки, що призводить до ще більшого комплексу проблем. Тому ми повинні прагнути максимально знизити стрес для наших бджіл.
